Rest in peace
Ні якоїсь дрібнички, бодай, не лишив мізерної,
Щоб на спомин була та картала мене обов`язком
Пам`ятати - сама собі згадувать нав`язала,
Як пахтіли в кав`ярні тій щойно помелені зерна, і
Як уперше тоді обійняв, несміливо й боязко,
І як повнилась нашими серцебиттями зала.
Ні засохлих троянд, ні прикрас, ні ведмедів плюшевих,
Ані спільного фото, де з ніжністю віддзеркалились,
Ні потреби на ніч оповіщення відключати,
Щоб поспать - діалог припинився, усе спаплюжено.
Я від цього нічого серйозного не чекала, ось
І зостався лиш діркою бублика мертвий чатик.
Ти до мене тягнувся неначе до мрії дитячої,
Майже марив стосунками, поки були ледь дружніми,
Проте знехтував, тільки-но стали насправді ближче.
Твоїм страхам, стражданням з минулого я завдячую
За тривале й болюче від завданих ран одужання,
І за свіжий курган на любовному кладовищі.
Нічогісінько більше нема - непроглядна темрява
Там де радість незаймана сонцем над всім світилася.
Так метеликів ваблять ліхтарики мерехтливі,
Так метеликів гіпнотизує пуста містерія,
Так метелики сіпають крильми на вістрях стилусів,
Так з метеликів пил осідатиме на могилі...
15.11.2021
