Потяг

з рубрики / циклу «Для Душі»

Тимчасові люди, тичасові речі

В тимчасовій миті, тимчасова Я-

Наче пасажири, курсуємо безпечно,

День за днем, у швидкіснім потязі життя.

Споглядаю в шибці: літо, осінь, зими,

мама, тато, юність, дідусь, бабуся, брат

Мій несеться потяг, хвилина за хвилиною,

Ось уже я мама - років лиспопад.

Повз лише мелькають:події, люди, болі.

радість і поразки вже десь в далині...

Зустрічі й прощання, дивні слайди долі

Тільки вже бабусю не знайду в вікні.

Шаленіють миті, несучись потоком

Пам`ять застеляє туманом і дощем,

Та чим далі відстань, тим зіркіше око,

Швидкість того потягу викликає щем...

Тичасові люди, тимчасові речі,

Тимчасові болі, радості й печаль...

Іноді зринає думка недоречна:

Що живеш хвилини, а летить життя...

Полтава