12.01.2022 06:11
© Тетяна Чорновіл
Свято першого сніжку
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Зима з вітрами стужу швидко
Снує морозом запізнілим,
Аж ген до лісу, скільки видко
Захурделила пухом білим
В дворах, у полі і в садку.
Там, де вгорнула тінь крислата
Шорстку осику товстокору,
Зійшлись ватагою звірята
В дуплину їжака простору
На свято першого сніжку.
Приніс капусняку в горняті
З діброви заєць манівцями,
А білка – терну в шоколаді,
Із жолудевими млинцями
Прибігла миша на поріг.
Як знатний кулінар, до свята
Їжак грибків напік ще зранку:
– Скуштуйте, хата чим багата –
З осінніх яблук запіканку
Та горобиновий пиріг.
Звірята славно святкували!
Сові ж на гілці голод снився,
То ще й її за стіл позвали
З шпаком залітним, що спізнився
І в теплий край не полетів.
Господар щедрий – гості раді.
Навіє ще зима відлигу,
А поки в білому безладді
Спадав сніжок святковий тихо,
В слідах на стежці шурхотів.