Казки для сонного крота

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Очиці кріт розплющив, оглядівся

В своїй підземній затишній оселі

Зимової безсніжної пори.

Подумав: – Ясно, чом це сон десь дівся –

Відсиріла земля в кутку на стелі

Ще й миша десь пошкрябує згори.

Під верх підліз і дощ нанюхав носом,

Тому забив щільніше двері з моху,

Щоб дір яких чи шпарок не було,

Бо як війне хурделиця з морозом,

З оселі видуватиме потроху

Ще з літа вміло сховане тепло.

Кріт повечеряв яблуком у тиші

В сухій, травою змощеній постелі

Вгорнувся знову спати залюбки.

Знайшовся й сон під шкряботіння миші,

А дощ знадвору стукотів по стелі

Туманні нашорошені казки.