12.01.2022 06:58

для всіх

123

4 | 4

 © Тетяна Чорновіл

Поміж шурхотом миші

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Як зима морози розгубила

У калюжах снігу між дубків, 

Враз вода крізь шпарки підтопила

Нору двох заснулих їжаків.

Аж як стала стеля осуватись, 

Спам’ятались сонні їжаки, 

Й ледве спромоглися врятуватись, 

Кинувшись із кубел навтьоки.

А надворі зимно, що й казати –

Змерзли лапки в мокрому снігу

Знов калюжі стали підмерзати, 

Сніг на вітрі сходив у югу…

Вдвох по лісу назирці блукали, 

Де тривога з холодом снує, 

Й борсука оселю відшукали:

– Стук-тук-тук! У хатці цій хтось є?!

Їжакам відкрив борсук відразу, 

Бурмотів, покликавши в тепло:

– Жити вам надворі не до часу, 

Знов негода, снігу намело…

За норою теж не час тужити, 

Я місткий, просторий маю дім, 

Залишайтесь до весни тут жити, 

А запасів вистачить усім.

Он і миша звідкись узялася

Перебути зимні холоди, 

У кутку місцина їй знайшлася, 

Хоч і шурхотить вряди-годи.

Вмів борсук вечерю готувати

З бульби, корінців і ягідок, 

Поспішав узвару наливати, 

Щоб пропав із тіла холодок.

В спальній залі спати примостились

На траві духмяній їжаки, 

Сни ласкаві крізь голки скотились

Поміж шурхіт миші залюбки.

Й дивне відчуття простого щастя

Без тривоги, холоду й біди.

Добре, коли в час тяжкий удасться, 

Прихисток і поміч віднайти.