Прокинувся єнот

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

В дуплавині грабового пенька,

Шукав запаси корінців у сховах,

Підбив постелю, щоб була м’яка.

Ще б далі спав, та захололи п’яти

І по кутках десь розповзлися сни,

Тож чай зварив з сухого листя м’яти

І запашного цвіту бузини.

Та й визирнув з дверей житла тісного:

– Надворі ж саме темна ніч! Овва!

Озватися, то й то нема до кого,

Аж ген на гілці блимає сова.

– Чи скоро вже весна? Не знаєш часом? –

В сови єнот крізь темінь запитав.

– Пугу-пугу! – сова озвалась басом,

– Недавно тільки рік новий настав!

Назад єнот в своє житло вернувся,

З лап обтрусивши мокруватий сніг,

В м’яку постелю листяну вгорнувся,

Угрівся й знову задрімати зміг.

Спросоння корінець солодкий схрумав,

Зручніше простягнувся на боку

І їжака провідати надумав

В норі край лісу зранку по сніжку.

Крізь сон снував думки: – Їжак зрадіє,

Як тільки я з’явлюся на поріг,

Балачку про життя-буття затіє,

Спече для мене яблучний пиріг…

Заплющились самі-собою очі,

Поринули думки у снів дива.

У тьмі лісній дрімало все край ночі,

На гілці тільки блимала сова.