Забава
Приходить іноді утома від забави,
від плескоту спітнілих вдячних рук,
від нескінченності коловороту слави,
неоковирності паяців, шельм і слуг.
Чом я біжу на перейми із часом,
долаючи не стільки перешкоди,
як гну хребет обставинам об шанси,
не помічаючи приниження і болі?
Аби згубити у шаленій круговерті
отой, єдиний, Богом даний образ.
Здаватися столиким, де безликі
ховаються за маревом прикрас...
Кидаю кості, сміючись, в безодню...
Уже не я живу, - нехай живе король.
Полоскочу сердиту бабу Долю,
пером, що впало з неба,
коли злітав туди поважно журавль.