Спотикнулась об горіх

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Миша з нірки вранці рано

Проробила хід під снігом

В хащу лісу без доріг.

Рухалась до пня старанно,

Де підскоком, де пробігом,

О! та тут же ціла купа

Завиднілася з-під снігу,

Хоч і вмерзла трохи в лід.

Ось опенька ніжка груба,

Кілька груш сухих на втіху,

Жолуді, шипшина, глід…

Миша схрумала зернину,

Ухопила в лапки грушу,

Та задумалася враз –

Шкода стало ту звірину,

Що харчів собі на стужу

Назбирала про запас.

Знизу зиркнула на гілку,

І рудій сусідці вгору

Пропищала до дупла:

– Це твої запаси, білко?

Забери! Я в ранню пору

Коло пня в снігу найшла.

Обізвалась рудохвоста:

– З осені ще купку тую

Я зібрала до зими.

Та запасів маю доста,

Є що їсти, не бідую.

Тож смакуй, собі візьми.

Миша тим словам зраділа,

І в куток нори при вході

Все позносила ладком.

Їсти зразу не схотіла,

Порішила: – При нагоді

Поділюся з хом’яком.