Я наближаюсь до нуля.
Мій маятник досяг вершини
І мчить, по низхідній туди,
Де протилежності знаходять компроміси.
Де чорне й біле, позитив і негатив
Зійдуться у єдине ціле,
А з відти нескінченний вибір векторів.
Та ну їх. Я не хочу вештатися світом.
Сховаюся у тому значенні нуля.
Чому всі впевнені, що нескінченність це багато?
Нулю також кінця нема,
Тут також простір не обмежується часом.
Я змучився підвішений гойдатись,
Що разу вітер ловлячи не спати.
І до безтями перейматись,
Тим, що не в силі свою примару упіймати.
Мій абсолютний нуль
Ковтни мою нікчемну душу,
І векторально моделюй
З цього непотребу енергетичні згустки
Свого, нового, нульового світу.
Дрогобич, 2011
