Зруйновані малюнки
Я знаю, що то не вода на її малюнках.
Я знаю, що то не панельки в містах.
Не сонце, не хвилі, і не визерунки,
І люди - не люди, і небо - не небо,
Лише вибухи й страх.
Я знаю, що то не вогонь чи вітер,
Я бачу, як повінь жере цілі мікрорайони,
Це вона виливається через вікна,
Я бачу уламки людей мільйони,
Що кружляють над цими панельками
І сідають рядками на їх дахах.
Я знаю, як це - залишитись самому,
Серед тих дивних звуків і кадрів війни.
Це наче як знаєш, що сильно хочеш
Додому.
А дому немає - ні тої панельки, ні того двору,
Нема вже нічого.
І сидиш собі сам із пусткой на пару,
З пустими руками посеред пустоти.
Пустка повсюди. Тиша і ніч глуха.
В вікнах - темно, чисто на чорних дахах.
Вода глуше спогадів вибухи,
Витікає, уносить річками
Залишки диму, звуків, залишки залишків
Що лишились ще десь по кутках.
Я знаю,
Що то не вода,
На її
Малюн-ках...
