10.02.2022 21:40
for all
84 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Роман-Мтт

Зруйновані малюнки

Я знаю, що то не вода на її малюнках. 

Я знаю, що то не панельки в містах. 

Не сонце, не хвилі, і не визерунки,  

І люди - не люди, і небо - не небо,  

Лише вибухи й страх. 


Я знаю, що то не вогонь чи вітер,  

Я бачу, як повінь жере цілі мікрорайони,  

Це вона виливається через вікна,  

Я бачу уламки людей мільйони,  

Що кружляють над цими панельками 

І сідають рядками на їх дахах.  


Я знаю, як це - залишитись самому,  

Серед тих дивних звуків і кадрів війни. 

Це наче як знаєш, що сильно хочеш 

Додому. 

А дому немає - ні тої панельки, ні того двору,  

Нема вже нічого. 

І сидиш собі сам із пусткой на пару,  

З пустими руками посеред пустоти.  


Пустка повсюди. Тиша і ніч глуха.  

В вікнах - темно, чисто на чорних дахах.  

Вода глуше спогадів вибухи,  

Витікає, уносить річками 

Залишки диму, звуків, залишки залишків 

Що лишились ще десь по кутках. 


Я знаю,  

Що то не вода,  

На її 

Малюн-ках...  

Публікації: Роман-Мтт

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 11.02.2022 00:10  © ... => Каранда Галина 

Так, але то не проблема. Вибратися можна завжди. Проблема не у війні. Проблема в тому, що країні не потрібні власні люди. І таких все більше, але країна системно заперечує існування переселенців, заробітчан, ветеранів і інших людей, якіїї обороняють, годують, щось намагаються будувати. Ми не потрібні. 

 10.02.2022 22:56  Каранда Га... => © 

Проблема в тому, що війна ще не закінчилася. І ще хтозна, що буде далі.
А сім`я в Україні? 

 10.02.2022 22:23  © ... => Каранда Галина 

Так. Хоча болить все менш, коли розумієш, що ти потрібен там, де ти є. Сумно, що не вдома.

 10.02.2022 21:59  Каранда Га... => © 

Болючий вірш.