Зруйновані малюнки

Я знаю, що то не вода на її малюнках. 

Я знаю, що то не панельки в містах. 

Не сонце, не хвилі, і не визерунки,  

І люди - не люди, і небо - не небо,  

Лише вибухи й страх. 

Я знаю, що то не вогонь чи вітер,  

Я бачу, як повінь жере цілі мікрорайони,  

Це вона виливається через вікна,  

Я бачу уламки людей мільйони,  

Що кружляють над цими панельками 

І сідають рядками на їх дахах.  

Я знаю, як це - залишитись самому,  

Серед тих дивних звуків і кадрів війни. 

Це наче як знаєш, що сильно хочеш 

Додому. 

А дому немає - ні тої панельки, ні того двору,  

Нема вже нічого. 

І сидиш собі сам із пусткой на пару,  

З пустими руками посеред пустоти.  

Пустка повсюди. Тиша і ніч глуха.  

В вікнах - темно, чисто на чорних дахах.  

Вода глуше спогадів вибухи,  

Витікає, уносить річками 

Залишки диму, звуків, залишки залишків 

Що лишились ще десь по кутках. 

Я знаю,  

Що то не вода,  

На її 

Малюн-ках...