Брехня
з рубрики / циклу «Думки вголос»
Брехня спокійно стала на поміст
І заявила: "Я тут голова".
А Совість, наче Страх, піджала хвіст –
Промовчала, бо не знайшла слова.
Сховалась Честь за спинами Думок,
А Правду полишила на поталу.
У яму – Істину, Знання всі під замок,
І далі жити, рухатись помалу.
Брехня, як груша навесні, цвіте
І одягається щоразу, наче пава,
То сукня з шовку, то сукно міцне,
Кокарди і намисто для забави.
З`являється у тисячах томів,
Будує хижі там, де треба замки.
Її солодкий, наче цукор, спів
Для Істини відвів колючі рамки.
А Совість спить. Честь віддала кінці,
Не видно навіть опору німого.
Брехня керує, а її співці
Виводять арії для мертвого й живого.