Не вбий

не вбий

бодай тебе й вбивають…

не бреши

хоча й оббріхують всі всіх…

не злослов

коли все зло

на тебе виливають…

шануй батьків

хай навіть і чужих…

не кради

хоч би і вкрадене у тебе…

жони чужої не жадай

нехай і силою –

та вирвись із обіймів хтивих

від мук пекельних

душу й тіло вберігай…

не суди –

і не судимим будеш…

багатства, слави, влади

не шукай…

не сотвори собі кумирів

балакливих

свою їм волю

не ввіряй…

не знайся з іншими Богами

лишень Всевишньому корись –

прийми усе таким як є

немов тебе й немає

неначе дивишся на себе

з вишини –

в народженні, у силі, у хворобах

у гніві, в радості, в борні

у різних долях і потугах

будь-де, будь-ким, будь-як

на небі чи землі…

дивишся і бачиш

лише Божі руки

складені в молитві

за усе живе

безгрішні руки

що самі себе зліпили

з глини

аби у них покоїлось

живе…

та живе не знає

упокою

воліє глину обернути

на метал

цвя́хами ребристими

долоні Божі пробиває

п’є пречисту кров

що хлющиться із ран…

отак подивишся

й нічого не захочеш –

ні на землі

ні в небесах –

хай краще між долонями

святими

саму себе поглине

пустота...