17.08.2022 19:17
для всіх
147
    
  4 | 4  
 © Добродій Ольга Іванівна

Літній дощ

Крізь небо, розірване «градами»,  

Падає дощ… теплий, як сльози… 

Сьогодні грози… У країні моїй грози! 

Із ненависними ракетопадами! 


А літу байдуже – воно вмивається! 

Горить жито… Що скажеш? – Спека! 

Ворог виліз із самого пекла 

Та чи ангели пекла злякаються? 


Жаром дихає поле: стільки втрачено! 

Стільки пройдено, а де ж фініші? 

Ми у єдності стали могутніші… 

Разом боремось, разом плачемо… 


Разом молимось… Разом мріємо: 

Із повітрям волю вдихаємо… 

І поборемо – точно знаємо! 

Й житом землю знову засіємо! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.11.2022 20:20  Крайнюк Надія Олекса... => © 

Дякую за оптимістичний вірш. А от мені не пишеться. Дуже важко і боляче сприймаю те, що відбувається. Бажаю Вам успіхів, добра, Миру!

 26.09.2022 15:42  Валентина Красновид => © 

Дякую за патриотичні вірші! Певно, що переможемо!

 17.08.2022 19:33  Каранда Галина => © 

ви молодець, що пишете в цей час.
мені наче вже теж хочеться. Але всі слова, які приходять, здаються не суттєвими і надто слабкими.
Щодо дощу... В нам давно вже не було такого дощового літа, як зараз. Тривоги в Лубнах, як і скрізь, постійно, але загалом поки благополучно. Тож увечері іноді незрозуміло: чи то далека гроза, чи то далекі вибухи. Як у старій пісні...