Летіти в вись...
Летіти в вись чи падати в безодню?
Таж невагомість там і там…
Ридать від щастя, а чи може болю,
Яка різниця? Сльози відчуваються лиш нам…
Як легко замінити всі поняття,
Поверхнісні вживати лиш слова,
І рівність ставити, де відчувається сум’яття,
Антонім за синоніми щораз прийма.
Яка ж різниця: жити – існувати?
Чи дихати – чи інколи сапать?
Чи плавати – чи плить за течією?
Чи бачити – чи в мороці блукать?
Все геніальне – просто, ми – це знаєм,
Й привикли все пускати нанівець,
І так собі існуєм, і чекаєм,
Що зглянеться колись на нас Творець.
А що Йому дивитись? Що чекати?
Він так вже дав нам все лише що міг,
А нам лишилось просто відшукати
В собі лиш сили – мрії запалить.
Летіти в вись чи падати в безодню,
І вільно дихати, чи інколи сапать,
Вирішувать тобі, тобі – це вольно,
Тобі лиш мрії треба воскрешать!
7. 08. 2011 р.
