ПЕРЕМОГА НАША!
Закрива́ блакитне небо двоголо́вий хижий птах,
Стало дибом чорне пір"я на розгорнутих крила́х.
Зи́рка злючими очима на наші простори,
На поля пшенично-жовті, як безкрайнє море.
На високі береги та ріки бездонні,
Вже зосталися позаду стовпи прикордонні.
Гострі пазурі стискає, вигинає спину,
Має намір захопити нашу Україну!
Тобі неба свого мало? Невже вдома нема справ?
Певно договір кривавий з сатаною підписав!
Готувався він ретельно, полетів аж за Байкал,
Біля вогнища шаманів він проводив ритуал.
Ось така ворожа сила та орда до нас прийшла,
Зруйнувала нашу землю, сльози й горе принесла!
Де росла пшениця й жито, там обвуглена земля,
Нищить кат міста та села й все довкола спопеля́!
Південь, Північ, Схід та Захід дружно стали пліч о пліч,
Щоб ординській тій навалі показати помсти біч!
Сила в правді! Правда з нами! Перемога наша!
Миру з вами вже не буде, бо розбита чаша!
Пригадаєм часи давні, як в тривожну темну ніч,
Був наказ цариці Каті знищити Козацьку Січ!
Не згасити тобі, враже молодих сердець запал,
Бо боронить наше військо "Запорозький аксака́л"!
Наші воїни відважні, в них живе Козацький Дух,
Бо клич вільної Свободи в їх серцях ще не потух!
Як вдихнуть ковток Свободи та й на повні груди,
Будуть гнати тлю нахабну геть, ізвідусюди!
Як-би ти, тиран не думав свою думу чорну,
Як-би не чесав за вухом, самодур потворний!
Не начепиш нам кайцдани, як би ти це не бажав,
Бо нам вільний Дух Свободи сам Господь у спадок дав!
Твоя зірка вже заходить в небеснім сузір"ї,
Ми підсмажимо гарненько твоє чорне пір"я!
Ми голівки тобі скрутим на всі триста шістдесят,
Каменем впадеш в безодню, бо тобі дорога в Ад!
Не спасуть тебе шамани, ні Кирило-патріарх,
Ми твоє ординське військо перемелемо на прах!
Забирайся з України, підлий, лютий враже!
А доріжку тобі наша баба Надя вкаже!
Вітер згонить темні хмари, стане небо голубе,
А з зерняток зовсім скоро жовте жито проросте.
Тож, хай гинуть воріженьки, як роса на сонці,
А ми будем панувати у своїй сторонці!
