13.10.2022 09:26
для всіх
190
    
  2 | 2  
 © Микола Коржик

Коса Смерті

Притча


 

Кував коваль Василь підкову, 

В горнилі грів та відпускав

Бив по злізу, гнув і знову, 

Підкову молотом плескав.


Коли закінчив добре діло

Виріб у воду потонув…

– Та ти мастак і робиш вміло – 

В себе за спиною почув.


За ним з косою Смерть стояла!

Коваль оглянувшись закляк, 

Коса в руках її сіяла, 

Скував все тіло переляк.


Ось і прийшла моя година, 

Не зможеш смерті обдурити...

"У мене просьба є єдина —

Дозволь цигарку закурити".


"Та ти не бійся… діло є…

І я прийшла не за тобою, 

Поглянь на знаряддЯ моє –

Допоможи мені з косою.


Відбити треба й поклепати, 

А потім добре намантач, 

Мені потрібно працювати, 

Я поспішаю… ти пробач.


Коваль узяв косу до рук

І обдививсь її уважно, 

По лезу клацнув, почув звук – 

Коса звучала так протяжно…


Нагнала масу почуттів…

Здалося мов заплакав хтось…

Коваль сказав: «Скільки життів

Їй вкоротити довелось!»


"Ти подивись як цабе!" –

Тут Смерть розлючено сказала –

"Це ви вбиваєте себе

А я нікого не вбивала!


Коли дівчам малим була

Я ваші душі в руки брала, 

Щоб не боялись – їх несла

Куди ті душі посилали.


Я надивилась на вас грішних!

Ви одне одного вбивали...

Я забирала вас невтішних…

"Забрала Смерть!" — ви так казали.


Я виплакала свої очі, 

Моя краса від горя зблідла, 

Трудилась я і дні та ночі, 

А ви вважали, що я підла.


Вдягнулась я в одежі чорні.

(Раніше все яскраве мала).

Риси лиця свого потворні

Під капюшоном заховала.


Поглянь, на що я стала схожа?..

Я квітами вас зустрічала...

Замість краси мерзенна рожа…"

І Смерть зажурено мовчала.


Коваль на неї не дивився, 

Був дуже зайнятий косою, 

Бо над ковадлом він схилився:

"Тягаєш нащо із собою?"


Ось за гріхи вам, зась, до раю!

Косу тепер ношу з собою

Тягаю скрізь, бо добре знаю –

Дорога заросла травою.


12.10.2022 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.10.2022 09:38  Каллистрат => © 

+++! Справжній вірш, філософський. Дякую!