Посвята синочкові

з рубрики / циклу «Крокуючи життям...»

Чому батько любить сина сильніше, ніж син батька? Тому що син — його творіння. Всі бувають прихильні до того, що вони самі створили. Арістотель

Я безмежно люблю тебе сину,

Я тобою насправді живу,

Богу дякую я за дитину,

Що зігріть змогла душу мою.

Ти дорожче за все що я маю,

Ти для мене блаженства ковток,

Й описати любов цю безкраю,

Я не зможу словами в рядок.

Ти для мене - єдина людина,

Що за неї готовий в вогонь,

Чи в воді потонути невпинній,

Чи загинути просто, либонь…

Час летить мов у прірву вода,

Ти синочку ростеш щохвилини,

Скоро вилетиш з мого гнізда,

І на пошуки щастя полинеш.

Будеш згадувать рідко батьків,

Будеш мати свої вже турботи,

Не встигатимеш все що хотів,

Робота-дім, кожен день, дім-робота.

В круговерті швидкого життя,

Не забудь ти батькам подзвонити.

Бо ж колись, відійдуть в небуття,

Їм прийдеться тебе залишити.

І тоді як настане їх час,

І життя вже не матиме плину,

Ти згадай ще один зайвий раз,

Батьки завжди любитимуть, сину.

місто Київ, 1 квітня 2020 року