Перший весняний дощ
Перший весняний дощ,
На чорну промерзлу землю,
Падає з неба, здається ось-ось,
І світ, потоне напевне.
Каплі мов струни,
Бринчать в унісон,
З серцем, що так хворіє,
Вода прозора, з моїх долонь -
Вмить витікає й темніє.
Місто залило, втонуло сміття.
В темряві жмурю очі.
Шукаю надію та сенс майбуття -
Лиш ями знаходжу глибокі.
Іду навпростець. Чи правий а чи ні?
Не знаю у вірі спочинку!
Щоб пити із горшика - його треба знайти.
Або замісити глину!
І якось все просто здавалось би так...
І складно в ту мить водночас...
І мрію свою, тримаєш в руках -
А взяти не можеш й не хочеш.
І вмить всі слова дощ з бруківки розмив,
Потім спустив по трубам.
Здавалось - побачив, але знов відпустив,
Лиш образ лишився грубий.
Черкаси, 01/11