П`ять хвилин
П`ять хвилин на кохання, на розлуку, на біль,
На слова, що хотілось сказати,
На твій погляд чаруючий, ніжний, живий
І обійми, що хотів би так мати.
Спіни долі, що вітер зблукав в вишині,
Загубившись у барвах літа, -
Нам зустрітися дали на батьківській землі,
Поміж рос золотого жита.
І в квадрати будинків потрапили знов, -
Загорілись і більш не згасали.
І у променях сонця, що так бавить теплом, -
До кохання з тобою дістались.
І в ту мить сподівань, потаємних бажань,
Що було й не було - все відкрилось.
Десять років шалених, болючих вагань
У митарствах моїх припинились.
І у небі птахи, що летять звідусіль,
Знов побачили свою втіху,
Але в карих очах, що любив скільки літ,
Тільки сльози і ті не від сміху.
І на крилах слова - не зірвались в політ,
І не склались в жадану розмову.
І покрило снігами любистковий цвіт,
Й замело всі дороги додому.
Поміж зірок, планет - не побачили шлях.
Партій розіграш став не наший.
Загубився тоді я в безрадісних днях
Між тобою у щастям вашим.
І у смуток вогнів допалавших сердець-
Тихим гомоном вдарив холод.
Від тремтіння в руках розгубився митець,
І спасінням явився солод.
І світились сыночка, янгельські оченя-
Дивним вогником взору твого.
І трималася міцно дитяча рука,
Не збагнувши усього цього.
Жовті часу піски, що зтекли між долонь
Не торкнулися твого тіла.
Материнська любов з непокритим чолом-
Дивоцвітом солодким розцвіла.
І тумани країв, що лежать вдалині
Із небес принесли лиш манну.
Так лети в височінь, у нас різні світи,
Най здійсняться твої бажання!
П`ять хвилин на кохання, на розлуку, на біль,
Подих вітру і все скінчилось.
Ти з`явились із казки, з не земного буття
І здається мені, що наснилась.
Черкаси, 01/11