Гроза
Цієї ночі була гроза,
А вранці сонце прислало промінь.
Твоя так збудливо-дика краса,
Босоніж в травах зчинила гомін.
І розплелася в бажанні коса,
В обіймах рук, що не знають втоми,
Ти так зворушливо-ніжна й п`янка,
Ми забувалися навіть хто ми.
Злітали з серця палкі слова,
Їм вторив лиш насолоди стогін,
А вітер бавив дощем, й ти сама,
Все грала мною як дика повінь.
І закрутило в танок тіла,
Зірвало вітром в чарівнім танго.
Все цілував я твої вуста,
І їв їз рук соковиті манго.
І непогода була для нас,
В світах безмежних все воєдино,
Ми засинали. І час від час,
Кохались знову, все без спочину.
Донбас, 11/22