19.11.2022 18:54
© Руснак Сергій
Війна дитячими очима
з рубрики / циклу «Крокуючи життям...»
Маленькі діти, їм би ще дитинства,
Гуляння з друзями, що радощів сповна,
Натомість - непокаране безчинство,
Натомість кляте слово це - "війна".
Тепер забудь про іграшки м`якенькі,
Забудь про тихий та спокійний сон.
Щодня за крок від клятої, від смерті,
Під звук розбитих шибок та вікон.
Твоя "кімната" вже тепер в підвалі,
Там холодно і темно - зводить страх .
Щодня не знаєш, як то буде далі,
Та засинаєш з жахом на очах.
Ти ще маленький, за батьків боїшся,
Це відчуття зовсім для тебе нове.
Коли сирену чуєш - не стоїш ти,
Маленькі ніжки вже біжать до схову.
Ті ніжки вчора бігали по хаті,
Так радісно, підстрибуючи вгору.
О Боже, ми були такі багаті,
Як мали тихую та мирну пору.
І хочеться так паузу увімкнути,
Й сказати клятому кремлівському чорту:
Ці дні повік не будуть вже забуті!
Кожна сльоза дитяча - це тату!
Тату на тілі, що повік пектиме!
Не дасть до скону спокою думкам.
Доки кремлівська наволоч не згине -
Не буде спокою! Ні дітям, ні батькам!
с. Атаки, Дністровського р-ну Чернівецької обл., березень 2022 року