Слухай, що скажу;
Слухай, що скажу;
у тебе ще зір - нівроку,
станеш на цю стезю
і не зійдеш ні кроку
опівночі заскриплять
засови старих фортецій,
вийде на поле рать,
вітер подує в плечі,
ляж тоді на мечі,
щоб не блистіла криця,
зброю тримай в руці -
зранку все знадобиться!
Визріє місяць-брат,
сіпнуться чорні брови,
стане кривавим шлях-
маєш бути готова!
Слухай сюди, мала;
ось тобі сіль і рута,
випий усе, до дна,
думай, що це отрута..,
зопалу не лягай,
стій доки маєш сили,
поглядом осягай
обрій, де є могили,
місячне світло є -
виростуть в тебе крила,
лишень до ранку вб‘є
сонце променем з тилу,
а до тих пір, мала,
зможеш їх всіх згубити -
ти - переможець зла,
ти - будеш вічно жити..,
сіпнеться знов брова,
на оклик злетяться сови,
кому, як не нам, мала,
до бою бути готовим?
В траві зашиплять вужі -
холодне сталеве лезо,
у тихій, мутній воді,
кругами гойднеться небо,
на березі блисне сталь,
розсунуться тихо віти,
сова заплете вуаль -
тебе вже не зможуть вбити.
Росою здається піт,
у вусі - немов у танку,
хвилину, чи всі сто літ,
ти граєш собі в мовчанку,
лише з під трави мечі,
виблискують на світанку,
і голос - Іду на Ви!
і молодість - лиш до ранку…