Березневий сюжет

з рубрики / циклу «Навіщо»

Я згадую твої кроки у тиші нічного міста

І спокій той ніжний спокій від дотику твоїх рук

Навіщо то було треба навіщо як в піаніста

Те неземне хвилювання як перших акордів звук

А потім п’янкі іде народженні у бажаннях

В душі запалили ватру багаттям аж до небес

Та знав що буде не просто і знав що буде страждання

Без болі і мук кохання у нас не відбувся б прогрес.

А потім що було потім, ураз все затихло довкола

І в цей таємничий вечір я губ твоїх ніжно торкнусь

Вони як чарівні примари манили вийти із кола

Та скромність тримала за руки й до тебе ніяк не прорвусь

А що було б там за межею, дотиків ніжних сонети

Мелодії поцілунків з репризою в кожний такт

Бажання здійнятись у небо бо вже не важливі предмети

Коли ти була б в обіймах: не марево – ніжний факт.

А далі мовчу не розкажу, бо те що у цім сюжеті

Написано тільки для неї під грифом «таємно цілком»

І тільки лиш двом в цім краю і навіть на цілій планеті

Продовження або крапку творити лишень обом.

16.03.2023