01.04.2023 22:17
лише 18+
82
    
  2 | 2  
 © Віктор Насипаний

Не буду!


Сів на лавку пізно в парку.

Враз пропали сили.

Сон вхопив мене, бідаку.

Вмить жахи наснились.

Сам на себе збоку глянув.

Прикрий я, хитрющий.

Часом схильний до обману, 

Впертий бик лінющий!

Ледве влазить в штані дупа.

В дзеркалі, мов слоник.

Пика, як прокисла зупа.

Ніс, як ополоник.

І жінок гарненьких люблю, 

Наче кіт сметану.

Як побачу, приголублю.

Ніби лід, розтану.

Грошей хочу більше й більше, 

Хабарів без міри.

Та із нервами все гірше.

Скабанів із жиру.

І сусіди зляться, звісно.

На роботі зависть.

І гріхам у мені тісно.

Де й поділась совість.

Жінка мучить і пиляє.

Їй уваги мало.

Теща – злюка дошкуляє.

Діти задовбали.

Навіть друзів менше стало, 

Й тих уже втрачаю.

Бо скупий. Язик, як жало.

Бо не позичаю.

Я зірвався з тої лавки:

Більш не буду! Досить!

То якісь недобрі знаки.

Аж від страху трусить!

Все! Сказав: не буду більше!

Годі плакать, нити!

Як ото зробить мудріше, 

Щоб життя змінити?

Ні! Не те хотів сказати.

Я ж не дурень, люди!

Я на лавицю ту кляту

Більш сідать не буду!

01.04.2023



..., 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.05.2023 09:26  Прохоренкованата => © 

Ой, розсмішили! Бідна лавка, в усьому вона винна.

 05.04.2023 19:43  Крайнюк Надія Олекса... => © 

Правильно. Не сідайте на ту кляту лавицю. Бо вона у всьому винна. ***Дякую за гумор.