ПЕРШИЙ ДЗВОНИК

Про шкільні почуття, перший дзвоник, і знову - сині очі...

За порадою Пані Тетяни

Починаються будні осінні,

Знову кличе лелека у клас.

Заховали в портфелики з лінню

Вільні дні і захопливий час.

Перший дзвоник нас кличе до світла

Чистих знань, і в натруджені дні.

Почуття закінчилися літні,

Почуття почалися шкільні.

Перший дзвоник сміється луною,

Прошумів галасливий парад...

Я зустрілась очима з тобою,

Як далеких три роки назад...

Ти пальто подавав після школи,

До зупинки мене проводжав.

Своїм поглядом, сповненим волі,

Щоуроку мене чарував.

Я не думала про Сіракузи,

А про фразу ту думала лиш:

«Олю, ти моя чарівна муза...

На контрольній списати дасиш?»

В біології я була сильна,

Ти ж нічого в ній не розумів.

Я б побачила, як була б пильна,

Як круг пальця мене ти обвів!

Тепер в очі дивишся іншій,

Кажеш все, що мені говорив.

Може, справді була я не ліпша...

Просто використав й залишив...

І от знову чарує всіх небо,

Знову дзвоник лунає ось цей.

Подивилась – й відчула у тебе

Низьку слабкість тих синіх очей.

Подивився, насупивсь – будь ласка,

Ти не любиш і я не люблю.

Просто дзвоник приніс знову казку...

Пам’ятаєш... Три роки тому...