27.08.2011 22:25

-

466

2 | 2

 © Тетяна Чорновіл

Клич далекого вирію

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

З ключем зозуленька летіла 

Пташиний вирій відкривати, 

Вже й соловейку не співати –  

Розправив вслід за нею крила. 

І ластівки у неба сині 

Ввись не ширяють, легкокрилі – 

В краї далекі полетіли 

Рухливі зграї ластівині. 

А журавлів ключі журливі 

Розлуки згадкою сумною 

Курличуть, що колись весною 

До нас повернуться, щасливі. 

Злетілись в поле гуси дикі 

Про се, про те поґелґотати. 

– Не час ще, мабуть, відлітати!.. – 

Вагались сірі та великі. 

Вмить одуди золоточубі 

Згадали, що пора летіти, 

Та як же будуть шелестіти 

Без них, яскравих, трави любі! 

Змахнуть барвистих крил паради  

І до землі знов припадають, 

Немов у дальню путь питають 

Благословення чи поради. 

Лякає заморозок в листі 

Ще нетривкими холодами, 

В безмежне небо одудами 

Летять осінні дні барвисті.