Наші звичаї
Звичаї наші древні
З’явились звисока.
Завзяті і буремні
Мов криця, в нас рука.
Ми мудрі споконвіку,
Поважні й молоді
Добру немає ліку,
Коли десь-хтось в біді.
Протягнем другу руку,
Підставимо плече.
Оплакуєм розлуку,
Яка вогнем пече.
І скільки нас вбивали,
Але усе дарма
Нам вороги
Кричали що в світі нас нема!.
Що ми раби імперії,
Що мова це абсурд
Від Путіна і Берії
На троні був манкурт..
Ми ж діти революції, ми внуки
Козаків від короля Данила
Й хоробрих всіх князів.
У нас була держава
І звичай і закон,
Гебіст - не має права
На княжий святий трон
В нас з древности звичаї,
Як Київ, як Дніпро…
Наш воїн захищає
Наше святе добро.
І за свою свободу повстали ми усі
Не буде цар болота в нас Королем Русі.