Не бійся смерті - бійся забуття
Це тільки плоть вміщається в труну.
Історію в могилу не запхнуть.
Їх тисячі. Зіллються ще в одну.
Немов цунамі — весь цей жах зметуть.
Вчимося важко. Пам`ять — решето...
Історії — з повітря та води...
Без них у світі не живе ніхто,
Куди не глянеш — їхні скрізь сліди.
Усі колись зійдемо нанівець.
Не бійся смерті, бійся забуття.
Який в твоїй історії кінець?
Про що було усе твоє життя?
Заради чого ти у світі жив
Заради чого землю ти топтав?
Як не боровсь? Якщо ти не любив
То ти не жив а лише існував!
Такі існують досі серед нас
Неначе тіні ходять по землі..
Такі були завжди в будь який час
Великі тілом ( серцем лиш малі)
Ми не такі інакші зроду ми
Боротись воювати доля в нас
Дітей, жінок, і рідний отчий дім
Боронимо також в будь який час!.
Історія затре всі позивні і імена в минуле відійдуть,
Але здається все таки мені
Що нас їм в небуття не запихнуть!.
Ми в кожній посмішці, і в сонця промінцях,
В очах дитини, в віршах і піснях..
Для нас святий коханий дім ці території
Нас можна вбити і книжки спалить,
Та будуть жити між людей історії.
Не бійся смерті бійся забуття..
Куди не глянь залишаться сліди,
Про що ж було усе твоє життя?
Для чого в світі жив конкретно ти?!.