04.08.2023 21:04
для всіх
50
    
  - | -  
 © Забіла Наталя

Котик та півник

Котик та півник

з рубрики / циклу «Казки укр. класичних авторів»

Була собі хатиночка,

навколо неї пліт.

Жили в хатинці півничок

і сірий кіт-воркіт.


Кіт зрання та до вечора

у лісі полював,

а півник в хаті порався

та квіти поливав.


От якось вранці вирушив

до лісу кіт-воркіт.

Аж тут лисичка хитрая

прибігла до воріт.


Прибігла, облизалася

гостреньким язичком

та й почала виспівувать

солодким годоском:


— Ой півнику-когутику,

який ти молодець!

Голівка в тебе масляна,

червоний гребінець.


Нема ні в кого пір’ячка

такої довжини...

Ой вийди на подвір’ячко,

ворота відчини!


Сподобалися півнику

привітливі слова,

він за ворота виглянув:

— А хто це там співа?


Схопила лиска півника

та й кинулась в байрак!

Кричить і б’ється півничок,

не вирветься ніяк.


— Ой котику-воркотику,

біжи сюди, біжи!

Звільнитися від ворога

мені допоможи!


А кіт ще недалеко був,

щодуху пострибав,

нагнав хвостату злодійку

і друга врятував.


На другий день котові знов

іти до лісу час.

От він іде, а півнику

дає такий наказ:


— Гляди ж, мій любий братику,

веди себе як слід.

Усяким хижим злодіям

не відчиняй воріт!


Пішов до лісу кіт-воркіт,

далеко десь бреде.

А вже лисичка тут як тут

і знов своє веде:


— Ой півнику-когутику,

який ти молодець!

Яскраве в тебе пір’ячко,

червоний гребінець.


"Ой вийди із хатиночки,

ворота відчини.

Я дам тобі насіннячка

ще й ягід-бузини!


От півник тільки виглянув:

— Хто ягоди приніс? —

Схопила лиска півника

та й кинулась у ліс!


Щосили б’ється півничок,

кричить на всі лади:

— Ой котику-воркотику,

біжи скоріш сюди!


Примчав із лісу кіт-воркіт,

хоч і далеко був,

нагнав хвостату злодійку

і півника здобув.


На третій день збирається

ізнов до лісу кіт

та й каже: — Ти вже, півнику,

не відчиняй воріт.


А як не будеш слухатись,

потрапиш у біду.

Тебе вже я не визволю,

бо я далеко йду!


Лишився в хаті півничок,

сидить, забився в кут.

А вже лисичка хитрая

ізнову тут як тут.


— Ой півнику-когутику,

який ти молодець!

Яскраве в тебе пір’ячко,

червоний гребінець.


Ой вийди на подвір’ячко,

ворота відчини.

Прийшли співці з музиками

з чужої сторони.


Пісні співать збираються

ще й ганці витинать.

Без тебе, без когутика,

не хочуть починать!


От півник тільки виглянув:

— Які ще там пісні? —

Схопила лиска півника

та й зникла в гущині.


Хоч як не плакав півничок,

а котик не почув,

бо він у лісі темному

далеко дуже був.


Вертається увечері

додому кіт-воркіт —

нема в хатинці півника,

пропав його і слід!


— Ах ти ж, хвостата злодійко,

ти знову тут була!

Мого дружка єдиного

до себе потягла...


Не став він часу гаяти,

не став він лити сліз,

узяв мішок та шабельку

й пішов собі у ліс.


Приходить кіт на галяву

і бачить: перед ним

стоїть хатинка лисяча

із ганком різьбляним.


А ось дочка лисиччина —

маленьке лисеня —

з метеликами грається

та жабок доганя.


Підкрався кіт тихесенько,

стрибнув що сили мав

і враз дочку лисиччину

за хвостик упіймав!


В мішку дочка лисиччина

пищить та верещить.

Лисичка з хатки вибігла,

побачила й кричить:


— Ой котику-воркотику!

Та де ж моя дочка?!

— А ти навіщо, злодійко,

взяла мого дружка?


Віддай негайно півника, —

оддам тобі дочку! —

А півник, в хаті замкнений,

кричить: — Ку-ку-рі-ку!


Побачила тут лисонька,

що спорити не слід,

та й випустила півника,

й дочку віддав їй кіт.


От кіт-воркіт із півником

вернулися назад.

І знову у хатиночці

настали мир і лад.


Лисиця вже боялася

приходити сюди.

А півник жив із котиком

і слухався завжди.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!