Добрий ранок
Сьогодні хлопці - рано встали,
Я вважаю - добре спали.
Вмились швидко, напились…
Дружно всі перевдяглись…
Запросив їх на сніданок,
Щоб продовжить...
Макарони - Стьопі й Гриші,
Молоду картоплю – Тиші,
Відбивні - для Стьопи й Гріші,
М`ясо курки - звісно Тиші…
Що я бачу? Бачу – смуток…
Це наш Тихон- засмутився…
«Макарони хочу, » - каже…
«З відбивною, як у хлопців…»
І Степан йому сказав:
«Ось бери..», - відбивну йому віддав..
Радіє Тихон, та поснідав – як годиться..
А що далі, далі буде…
Тут розмові - не кінець..
Ще тут буде «молодець»…
Настав час і для десерту…
І для нього - вже не рано,
На десерт «Американо»..
А це печіво таке, те що з чорним шоколадом…
З цим все добре - як годиться,
Але в печиві різниця…
Дві великі «печинини»…,
А ще три «маленьких в скрині»…
Що робити, як ділити…?
Хлопців щоб - не засмутити…
Повертаємо Степана…
Спиною до нас – «Отак»…
Він ділити так «Мастак»…
Я кажу так: «Це кому?»
Це Гришкові самому…
І велика «печенина», де поділась…?
Бачу радість - на обличчі у дитини…
Я продовжу за хвилину...
Я беру «маленьку пачку»
Та питаю у Степана: «Це кому?
«Мені!», - він каже…
Віддаю «маленьку пачку»…
Бачу смуток - дуже щирий…
Щирий смуток на обличчі…
Я кажу йому: «Буває…
У житті…», - а час спливає..
А наш Тихон йде до столу
Та бере «Американо», що дісталося йому,
Віддає його Степану, що засмучений сидить…
Радість…, посмішка в дитини…
«Дуже дякую тобі», -
Наш Степан, так брату каже.
Від такого спілкування…
Сльози на очах у мене…
Сльози щастя – за братів…
Що вони друг - друга люблять…
А за це,Тиші - цукерку…
що одна лишилась в таці…
Що - є радістю дитини?
Це - є радістю родини,
Це тому, що ми сім’я…
Всим поділимось з своїми…
Дуже хочу, щоб брати…
У житті - були такими…