16.04.2024 11:49
для всіх
46
    
  - | -  
 © Казіміров Ігор

Добрий ранок

Це вже історія.

Сьогодні хлопці - рано встали,

Я вважаю - добре спали.

Вмились швидко, напились…

Дружно всі перевдяглись…


Запросив їх на сніданок,

Щоб продовжить...

Макарони - Стьопі й Гриші,

Молоду картоплю – Тиші,

Відбивні - для Стьопи й Гріші,

М`ясо курки - звісно Тиші…


Що я бачу? Бачу – смуток…

Це наш Тихон- засмутився…

«Макарони хочу, » - каже…

«З відбивною, як у хлопців…»

І Степан йому сказав:

«Ось бери..», - відбивну йому віддав..

Радіє Тихон, та поснідав – як годиться..


А що далі, далі буде…

Тут розмові - не кінець..

Ще тут буде «молодець»…

Настав час і для десерту…

І для нього - вже не рано,

На десерт «Американо»..

А це печіво таке, те що з чорним шоколадом…


З цим все добре - як годиться,

Але в печиві різниця…

Дві великі «печинини»…,

А ще три «маленьких в скрині»…

Що робити, як ділити…?

Хлопців щоб - не засмутити…

Повертаємо Степана…

Спиною до нас – «Отак»…

Він ділити так «Мастак»…


Я кажу так: «Це кому?»

Це Гришкові самому…

І велика «печенина», де поділась…?

Бачу радість - на обличчі у дитини…

Я продовжу за хвилину...


Я беру «маленьку пачку»

Та питаю у Степана: «Це кому?

«Мені!», - він каже…

Віддаю «маленьку пачку»…

Бачу смуток - дуже щирий…

Щирий смуток на обличчі…

Я кажу йому: «Буває…

У житті…», - а час спливає..

А наш Тихон йде до столу

Та бере «Американо», що дісталося йому,

Віддає його Степану, що засмучений сидить…

Радість…, посмішка в дитини…


«Дуже дякую тобі», -

Наш Степан, так брату каже.

Від такого спілкування…

Сльози на очах у мене…

Сльози щастя – за братів…

Що вони друг - друга люблять…

А за це,Тиші - цукерку…

що одна лишилась в таці…


Що - є радістю дитини?

Це - є радістю родини,

Це тому, що ми сім’я…

Всим поділимось з своїми…

Дуже хочу, щоб брати…

У житті - були такими…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!