01.09.2011 22:44
© Тарас Іванів († 2012)
Небо у снах
з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»
Як, Боже, швидше розчинитись димом в пасмі,
Що тягне промінь до Твоїх святих воріт.
Щоби надії, вічно райдужні, не згаслі,
Душу не рвали об сірчистий чорний лід.
Я злину вище, ніж дозволять ніжні крила
Святого дару, що звільняє нас від тіл.
У мить одну відчую, як щезає сила,
І знов вривається в шаленстві вищих кіл.
В обіймах вічного нарешті прийде спокій,
Хвилини вітряні розплинуться в піснях.
І це тривати буде завжди, а не роки…
Я знаю, бо не раз там був у снах.
