02.09.2011 15:03

-

414

11 | 11

 © Тарас Іванів († 2012)

Дрібна істина

з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»

Відорва з календарика спустилась у смітник, 

Якимось духом стрільнула, і час на віки зник. 

Число це не опуститься на плечі, бо на вспак 

Цей день ніколи бачити не зможемо – це факт! 

Хвилинки в душах гніздяться, гуртуються в сім’ю, 

Завжди кудись, та спізняться, у свою колію. 

Чекає потяг зоряний – зчіпляє кожну мить, 

У нім доба попереду годинами летить. 

Найвище стрілки зводяться годинником в одну. 

Летять з світів тунелями, збиваються в юрбу. 

Куди це все, чого це все, навіщо і чому?  

Пізнаємо і ми колись цю істину дрібну!