Пам`яті поетеси Тетяни Чорновіл
Тетяна Чорновіл
з рубрики / циклу «2024»
Знов розквітли у веснах каштани,
Біло сяють свічки з висоти.
Як мене на цім світі не стане,
Так же будуть каштани цвісти.
Тетяна Чорновіл, «Рідний світ»
Біло сяють свічки з висоти.
Як мене на цім світі не стане,
Так же будуть каштани цвісти.
Тетяна Чорновіл, «Рідний світ»
Вічність, бува, озивається,
Віршем у серці пророчим,
Серце тріпоче, пручається…
Вічність погляне в очі,
І надиктує незвідане,
Хочеш ти, чи не хочеш.
Люди питають, дивуються:
Як поетеса все знала?
Що їй вбачалося? Чулося?
Серцем хіба відчувала?
Схлипують зорі зажурено,
Місяць скорботно притих…
Доля, стомившись, натруджена,
Пише останній триптих.
Спи, поетесо. У Вічності
Для поетів свої світи…
Там квіти у травах росяних
Самі до рядочків просяться,
Там майже як тут… Лиш зла нема,
Й ніколи ніщо не болить.
Світлій пам’яті поетеси Тетяни Чорновіл присвячується…
Лубни, 12.05.2024
