21.06.2024 18:06
для всіх
25
    
  2 | 2  
 © Валентина Красновид

Пустотливе Літо

Пустотливе Літо

Стало Літо у зеніті,  

Зранку вікна всі відкриті. 

А в обід - пекельний час,  

Так глузує Літо з нас! 

То у тім’ячко пече,  

А то дощиком січе! 


Нажене палючу спеку,  

Сохне листя у смереки. 

Що ж це в Літа за закон? 

Дише, як вогнем дракон! 

Землероб ледь-ледь не плаче,  

Пропаде врожай, одначе! 


То нагонить в небі хмари,  

Наче баранів отари. 

Біснуваті блискавиці,  

Тичуть в землю гострі спиці. 

Грім гуркоче звіддаля,  

Аж здригається земля! 


Вкотре Літо шаленіє,  

Наче з бочки воду ліє. 

Знову чинить свій закон,  

Мов, почавсь армагедон! 

У хліві реве скотина,  

Ой, скрутна прийшла година! 


Знов заплакав землероб,  

Затопило весь город! 

А у полі до землі,  

Похилились ячмені. 

Коїться якесь жахіття,  

Ой, яке лихе поліття! 


А вже, згодом, сонце сяє,  

Літо настрій свій міняє. 

Чинить місію благу,  

Гне веселку у дугу. 

Усе квітне і бринить,  

Та стійкий озон п’янить! 


І зовсім йому не сором,  

Бешкетливий в нього норов! 

І завжди знаходить час,  

Щоб розважити всіх нас! 

Бо, душа його відкрита,  

Ось, за що ми любим Літо! 



Ніжин, 21.06.2024

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.06.2024 22:07  Крайнюк Надія Олекса... => © 

Чудовий вірш про найулюбленішу пору року майже всіх українців. Пишу "майже", тому що дехто полюбляє інші пори року. Цікаво, що ритміка збережена, як і у вірші про дощ :-)

Пишіть. У вас гарні вірші! Дякую!