Темний Київ
Темний весь Київ, дерев силуети
І зоряне небо над димом пожеж.
Про смерті дитячі не пишуть сонети,
Про злість і безсилля, яким нема меж.
Байдужість, з якою чекаєш з повітря
Раптової смерті себе чи близьких.
Нещадне нещастя нам бути на вістрі,
На спалених нервах; байдужість - це гріх.
Не бійтеся смерті - ми й так вже у пеклі,
В палаючих школах, лікарнях й церквах.
Вогонь не пече, як то кажуть, запеклих,
Та ми вже згоріли, лишився лиш прах.
Лишились за нами лиш тіні зівʼялі
Замучених душ, ще недавно людських.
Згадають колись нас як племʼя зі сталі,
Чи жертвами часу й обставин лихих?
Київ, 8.07.2024
