09.07.2024 11:59
для всіх
12
    
  3 | 3  
 © Богдан Дєдок

Темний Київ

Темний Київ

Темний весь Київ, дерев силуети

І зоряне небо над димом пожеж.

Про смерті дитячі не пишуть сонети,

Про злість і безсилля, яким нема меж.

Байдужість, з якою чекаєш з повітря

Раптової смерті себе чи близьких.

Нещадне нещастя нам бути на вістрі,

На спалених нервах; байдужість - це гріх.

Не бійтеся смерті - ми й так вже у пеклі,

В палаючих школах, лікарнях й церквах.

Вогонь не пече, як то кажуть, запеклих,

Та ми вже згоріли, лишився лиш прах.

Лишились за нами лиш тіні зівʼялі

Замучених душ, ще недавно людських.

Згадають колись нас як племʼя зі сталі,

Чи жертвами часу й обставин лихих?



Київ, 8.07.2024

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.07.2024 12:35  Борис Костинський => © 

Ви написали, пане Богдане, дуже щиро та вкрай емоційно, що, знаючи ситуацію в Україні, повністю зрозуміло. Але! Погодитися з Вами, стосовно того, що українці "згоріли, лишився лиш прах", не можу. Не так давно слухав всім відомого громадського діяча та літератора Дмитра Корчинського і мені врізалася в пам`ять його фраза, що, незважаючи на нинішній масовий розпач, Україна в минулому мала в рази більш криваві часи та нація вижила і розрослася. Сьогоднішня біда пройде і українська нація нікуди не подінеться!