Не бережемо
Я сиджу на краю світу,
байдуже звісивши ноги,
де теплом обіймає літо,
де беруть початок всі дороги.
Пропливають повз мене хмарками,
ніби крутить хтось кіноплівку,
все що колись відбулося з нами,
і солоними краплями падає на долівку.
Почуття мені крають душу,
спогади на шматки роздирають,
я знайти тебе зараз мушу,
та нагорі тебе вже чекають.
Так чому ж такі нерозумні люди,
біля себе нічого не бачим,
не бережем те що маєм, і буде як буде,
а назавжди утративши плачем.
