05.09.2011 23:13
-
252 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Олександр Новіков

Не бережемо

Я сиджу на краю світу, 

байдуже звісивши ноги, 

де теплом обіймає літо, 

де беруть початок всі дороги. 

Пропливають повз мене хмарками, 

ніби крутить хтось кіноплівку, 

все що колись відбулося з нами, 

і солоними краплями падає на долівку. 

Почуття мені крають душу, 

спогади на шматки роздирають, 

я знайти тебе зараз мушу, 

та нагорі тебе вже чекають. 

Так чому ж такі нерозумні люди, 

біля себе нічого не бачим, 

не бережем те що маєм, і буде як буде, 

а назавжди утративши плачем. 

Публікації: Олександр Новіков

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 09.09.2011 18:57  Оля Стасюк 

До речі, вітаю з першою сторінкою! Добирайся вище!

 09.09.2011 16:48  Оля Стасюк 

Сашо, тобі шкідливо читати вірші (багато) видатних "оптимістів" порталу. Депресія - хороший варіант тільки в творах. Не звикай.


А вірш хороший.

 06.09.2011 10:35  Тетяна Чорновіл => © 

Автор у чарівній депресії... Гарно! :)