Дорога додому
Десь у полях Поділля, схрестилися дороги,
Навіть у темряві я їх завжди знайду,
Одна з них мабуть божевільна-
То кличе круто вниз, то знову тягне в гору нескінченно,
Щоразу неначе випробовує мене!
Вона веде невпинно до батьківського дому,
На ній в подолах вздовж узбіччя ростуть горіхи золоті,
Та загадково вдивляються у обрій,
Де в піднебессях дикий мак в полях з пшеницею в любові квітне.
Так дивно змінюється час, а з ним і покоління,
Й розходяться дороги всі,
А ті горіхи все продовжують плодити,
І маки ті оповесні уперто квітнуть знову й знову,
Іх трепетні пелюстки розбурхують уяву,
Та обіймають жито як завжди.
Дороги будуть різні у житті,
І дорожити треба кожною,
Але найкраща та, що все ж веде додому по весні,
І мрії здійснює!
Не забувай її?!
В.С.Курзанцев