Лайся українською
Як кум казав-
І новина- то така- бодай не чути?!
Докотилася до мене новина,
Зрадив кум мене сповна-
Краще б в гречці із кумою,
Ніж з екзотикою тою…
По селу ходити соромливо- ну і новина?!
Скажу загалом:
Кум розширився й завів собі- ще одного кумця,
Ще й іноземця!
Підло так-ще кум не поступав зі мною.
Вдало бреше, або дуре,
Забиває баки,
Позичаючи, нахабно очі у собаки,
Це я звик - ну так?!
Досада, гнів і лють,
Та крик душі й хула -
Ну просто мене рвуть…
Й мене рятують від образи матюки.
Я їх нараз, які захочеш зразу добираю.
Хотів я кума вже за кораблем послати,
А ні- це місце заняте вже…
Ну думаю- лайливих слів у нас багато,
Придумаю таке, сміятимуться довго всі - у самому районі.
На другий день засів я за школоту-
Засилля суржику, попси, калькованої мови, ненормативну лексику,
Усе вивчаю - принижу кума незвичайно.
Дивуюсь- до всесвітньої культури свій внесок-
Не зробили йно ліниві - лиш мову обирай!
А матюки - ці скрізь прижились,
Неначе це духовні цінності,
Та надбання народів,
Що створені в віках.
Працюю творчо і завзято,
Включаю інтелект,
Ну звісно обираю українську-
Щоб колориту не займати,
І розумію-незаперечно мова інструмент!
У словниках так слів багато,
Щоб смачно всі свої висловлювати думки,
То чом все ж легше лайку вимовляти, а ніж слова звичайні,
Це ми у цьому винні, бо волю матюкам даєм повсюди?!
Малюю вже сценарій,
Мабуть у шинок кума запрошу- по чарці,
Або в пивницю-по бокалу,
Повітря там як, завжди пʼяне,
І всиплю йому перцю- самі знаєте куди!
Спочатку привітаю:
- А щоб здоровий куме були,
- Що б вам добро було.
А потім побажаю:
- А щоб вас лиха біда обходила лиш стороною,
- Ну і бодай, вам куме аби що.
І на прощання парочку прокльонів :
- Щоб булька з носа вискочила в вас,
- І щоб ви куме скис.
А потім вже пошлю:
- На поцілуй ня.
Ну звісно вибираю пʼятницю - це самий раз,
Запрошую я кума, жду, а він мабуть забув і не прийшов.
Досада мене розбирає,
Послаблюю я стрес,
Ще чарка і усе пройшло,
І сам вже не уйму у чому річ?!
Культуру підчитав я знатно,
Без мові -нікуди,
А найсвітліша в світі українська,
Це Божий дар для слави, а не лихослів,
Це наше надбання і власне зброя!
Тому, як щось по українські-так інтелегентно, покрити матом треба,
Звертайтесь, допоможу залюбки!
А, що до кума- брехня котилася, ще довго по селу,
-Бодай тому, щоб пір я в роті поросло.
Але при зустрічі, я куму все ж скажу:
- Ну куме вмієте ви шороху навести,
- І все ж слабо, вам куме, із кумою в гречку?!
В.С.Курзанцев