Зимове
Летять роки, як мчать роки!!!
І що не день, то все прудкіший,
Вже край на відстані руки,
Те, що пройшло, усе рідніше.
- Як так? - не мириться душа.-
Я відлітати скоро маю?!
Я ж ще стрімка, як те лоша,
Я не зазнала ще розмаю!
Понуро тіло промовля:
« Не берегла мене та й годі!
Тягне, на жаль, униз земля,
Не зможу стати у пригоді.
Ти ж рвалася уверх, вперед,
Не знала спокою і спину…
Не хоче й вправний ортопед
Дивитися на ноги й спину.
Лети з роками, перейми
Пружне, гнучке, як я колишнє,
А я скажу в повні зими:
Люблю тебе, спаси Всевишній!... »