08.09.2011 18:53

-

380

7 | 7

 © Андрій Гагін

Нитка

з рубрики / циклу «Нуртовище думок»

Струною в’ються із полону 

Тоненьких ниток - почуття.  

Струмки та річеньки солоні 

Солодких марень, каяття. 

Буває все довкола дивним: 

Палає небо, скрізь в огнях, 

Обличчя в сутінках не видно, 

Та хтось приходить, в твоїх снах. 

Байдужі хмари зліплять знову 

Майбутній дощ. Лиш охолонь. 

Там віра втративши основу - 

Розбилась, впавши із долонь. 

Яскраві промені любові - 

Встеляють світ цей почуттям. 

Вже нові жанри у розмові, 

Коли життя стає життям. 

Свідомість мацає основу, 

Гойдає гойдалку життя. 

Та нитка в’ється знов і знову 

Плете клубочки - відчуття. 

2.09.2011