Життя

Життя триває, в чому його сутність?

Бентежить рій розбурханих думок.

В якому місці ті висять скрижалі, 

Де істини тече, бурлить живий струмок?

Їмо, п’ємо, харчуємось щоденно, 

Вбираємо, як губка, силу знань, 

Утверджуємось чесно і гріховно

І помираємо з жадобою бажань.

Їмо, щоб жити, живемо, щоб їсти –

У кожного свій принцип і підхід, 

Все беремо, що тільки можем взяти, 

Несемось, як без фар потужний всюдихід.

Один шанує дерево і квітку, 

Плека гармонію в надії на віки, 

А інший нервом власне любе “Его”

Свідомо кладе, легко, залюбки.

Яка ж мета? Який життю притулок?

Можливо й геть немає сенсу жить?

Адже ж сьогодні чи десь там позавтра

Покинуть все прийдеться в одну мить!...

Та жити треба! Так! Потрібно жити!

Щоб люд прийдешній мав достойне майбуття, 

Щоб від тепла твого, від сина у любові

Удаль продовжилось

Життя.

12. 12. 2002 року