10.09.2011 16:17

-

388

4 | 5

 © Оля Стасюк

ПОДАРУЮ ТЕПЛО

з рубрики / циклу «Літо»

Я ловлю у долонечки сонце, 

Й відчуваю промінчик зорі. 

І троянди в моєму віконці 

Усміхаються, наче вві сні. 

Промінь збудить від сну всю планету, 

І торкнеться моєї руки. 

Буде тихо крутитись комета, 

І світитимуть ніжні зірки... 

Я тепло промінця золотого 

Подарую чарівній землі, 

Де шумлять таємничі пороги, 

Де ліси і лани золоті. 

Подарую своєму народу. 

Йому треба хоч краплю тепла... 

Бо жаринку козацького роду 

Погасила людська темнота. 

Подарую тепло всій планеті, 

І маленькій холодній зорі, 

І одному сумному Поету, 

У якого всі музи сумні... 

Я хмаркам подарую барвистим, 

Щоб ішов лиш веселковий дощ. 

Бо тоді золотисте намисто 

Одягатимуть лілії й хвощ... 

Досить і для осінніх відтінків, 

І для посмішок й ніжного сну. 

А ще трошки – сумному барвінку, 

Що давно вже чекає весну. 

Залишилася тільки краплинка, 

Сонце ясне пішло в далечінь... 

Я подумаю тільки хвилинку 

Й відпущу краплю світла у синь. 

Хай летить і до сонечка-мами, 

І до ніжної мами-зорі... 

Ну а ми з золотими ланами 

Почекаєм його на землі.