Промінь надії
Ти образ прекрасний із юності казок.
І щастя, не випите в очах сумних
Іскриться грайливо блискітками стразок,
Шукаючи принца для снів чарівних.
Збігають краплини життєвого хмелю,
Розбавлені сіллю проплаканих днів.
Ті марно старались розкласти пустелю
В саду чарівному, що в тобі розцвів.
Бажання невпевнено світом крокують,
Надію пухнасту несуть небеса.
Думки ще блаженство земне облюбують,
Знайде свою доленьку ніжна краса!
В глибокім бур’яні квітучі пелюстки
Проб’ються до променів сонця ясних.
Розіб`ють захмарені сутінок згустки,
Настануть шалені дні мрій голубих.
