Мелодія серцебиття
Струною порушивши тишу крізь сиву імлу,
Давай, хоч на мить, забудемо про війну,
Не чутимем як сирена здіймає ґвалт,
Цей вечір імлистий сьогодні дихає в такт…
Най розчинить безодня небес всі ворожі зграї,
Отче, хіба ж ти дозволив вбивати зірки?
Хто тримає це небо, завжди потрапляє до раю,
Та рай над жахіттям, погодься, здається крихким…
Най нашу красу не забруднить вороже око,
Отче, ти ж не для того створив цей світ,
Щоб врода його заливалась кривавим потом,
Й зламалась пекучим болем у розквіті літ?
Ми очі заплющимо й гайда у мирну воду,
Де ніжне латаття гойдається у танку,
Джмелі дзеленчать над цвітом пʼянкого глоду,
Й повітря солодке колише гілками в садку…
Й не буде здригатись земля від ракетних злетів,
На мапах сліди траєкторії смерті підуть в забуття,
Ми будемо слухати тишу свого дуету,
Й ніщо не порушить мелодії серцебиття…
Струною порушивши тишу крізь сиву імлу,
Давай, хоч на мить, забудемо про війну,
Не чутимем як сирена здіймає ґвалт,
Цей вечір імлистий сьогодні дихає в такт…
Київ, 28.12.2024