11.06.24
Цей вірш мене вирвав із сну та став для мене відповідю на запитання, яке на той час мене сильно турбувало.
Серед параду вічних весн
Ти - найпрекрасніша весна
Крокуй стежинами чудес
Бо ти є жінка, ти - Вона
У тобі всіх начал начало
Бо ти не пісня, приспів ти
Не має бути місця страху
Бо твердо йдеш ти до мети
Якщо ж ти впала, то підводься
Нехай все град той ллє з очей
Бо ти є світло свого ранку
Ти ж є володарка ночей
Ти дівчина, ти так прекрасна
Якби це тільки знала ти
І промінь твого серця ясний
Виводить світ із темноти
Не треба порівнянь ніколи
Бо лиш така як ти одна
В тобі рівнини є і гори
Злилися літо та й зима
Моя чудова й ніжна квітко,
Почуй мене, ти не сама
Я знаю як буває гірко,
Коли дісталась аж до дна
І тільки в силі та підтримці
Вітер удачі нас несе
Багато можем по одинці
І тільки разом - можем все!
Варшава, 11.06.2024