Лівша
Кума жаліється на свого:
- Живе в достатку він зі мною.
Єдина хиба тільки в нього,
Бо трохи став тепер лівшею.
- Та як це може бути трошки?
Хіба то хиба? Це можливо.
Зітхає та: - Це сила звички.
Бо часом бігає наліво.
Лівша
Кума жаліється на свого:
- Живе в достатку він зі мною.
Єдина хиба тільки в нього,
Бо трохи став тепер лівшею.
- Та як це може бути трошки?
Хіба то хиба? Це можливо.
Зітхає та: - Це сила звички.
Бо часом бігає наліво.