Прогулянка під дощем
Віддзеркалення вічності у хмаринах неба.
Для когось - звично, а комусь - так треба.
А хтось споглядає на хмари збентежено,
Бо фантазії втілює свої необмежено.
Хмарка-коник, хмарка-зірка.
Та хмаринка як ...
(На що схожа вона?
не можу дібрати римовані слова:
розірваний на шмаття клапоть паперу зіжмаканого...
Де ж моя фантазія поділася?
під парасольку сховалася злякано.)
Блискавка - тріскіт скла.
Вічності мить зника.
Таїться уява під парасолькою,
Сльозами мрій дощить хмарами небо.
Вічність пірнає в калюжу з долоньку:
Для когось - звично, а комусь - так треба.
15.06.25 ©Ірина Вірна
Лозова, 15.06.2025