7г 17хв

для всіх

6

1 | 1

 © Іван Петришин

С чого ся пучинаї школа?

західно-українскую

з рубрики / циклу «вірші західно-українскую»

с чого ся пучинаї школа?

школа- то вилика хата,

на книшки багата.

вуна ся пучинаї зі сін

абу- с куритару.

йдеся ду деректора,

як ся маї кару.

в ґабінеті директорскім,

є всьо, шо там треба

ду науки і ду вчиня`-

таке директурске званя`.

а ві вчитильскім пукої

є стули для вчитилів,

і, якшо ти- вчитиль,

дадут ти стіл,

хіба бис ни хтів.

в школі є ше кляси,

ґімнастична саля,

шкільна біблютека,

шатня чи руздівалка-

ду того ся привчают

ше с самого малку.

певно, шу є туалета,

абу просто- виходок,

є шкільний пудворец,

їдальня і буїско,

туда ходят, навіть,

кули зимно чи слиско.

а, знаїти,

шо є в клясі?

є лавки, таблиці,

рянда, гупка, крейда

і шкільні прибори,

наплечники і вулувки,

були пера і довгуписи,

атраменти і чурнила,

туди, ше кожна дитина

їх вживати вміла.

є ві школі підручники,

книшки під руками,

з яких ся кулись вчили

тати і мами.

є в школі зушети,

в клітку чи в лінійку,

в яких можна писати

па "п’ятку" чи на "двійку".

як ся скінчи старий зошит,

заводили новий,

де ті зуше`ти випускали?

певні, шу ві Львові.

мали ше си підручник

лимківскуї мови,

абу- мови України,

і юго вивчала,

лем ціла рудина.

а був ше зошит-задачник,

де ся задавало,

шо ся вчити мало.

в клясі, є ше атляс,

який мала кажда кляса,

а ше був слувник,

з яким ся пиривірало,

чи ся правильно писало,

і шо слово узначало.

а, ше був збірник задач,

які тре було рузв’язати,

шуби шось з рахунків знати.

ну, і ше ся рисувало,

були писаки і фарби,

плякатові, акварильові,

шу тожи рубили ві Львові.

а ше мали пендзлики,

клей і ґумки, плястиліну,

ленійки, трикутники, кутоміри,

і циркулі, али ни памнятаю їхню ці`ну.

пісьля лекций,

були дзінки,

павузи, пирерви,

шуби трохи вітпучити

і вгамувати нерви.

віт першуї лєкциї

аш ду устаннюї,

ся хтіло вчити файно,

али, часом, було нудно,

кули ся кінчало пулудни.

лєкциї ся прувіряли,

матирял ся пувтурало,

потим, новий ся давало,

ше ся звідувало на уцінку,

руку  ся витягало,

як шось ся добри знало.

як ся знало,

ся вітпувідало,

ни думаючи, биз заїканя-

во таке мали навчаня.

як ни знав, шо вітпувісти,

ту тре було знов читати,

і читали часто хором,

брали гулувом і зором.

а, часом, читали тихо

абу- голусно для вьсіх-

зовсім то ни був гріх,

вірші ся рицитувало

або їх ся диклямувало.

і писало ся багато,

али- шу биз одзираня,

і писало ся диктанди,

і кунтрольні ся здавало,

вчилося, али- замало,

як куму ся вдавало.

всім давалося уцінки,

бaрдзо добрі, добрі, чи- дустатечні,

дупущаючі чи недустате`чні,

али вьсі мали бути ґречні.

а, які ся вчило придмети?

лемківску чу українску,

руску, німецку, анґлійску,

чи - француску,

історію і матиматику,

фізику, хімію, фіскультуру,

природу, гиуграфію, біулогію,

і - думашню працю, трудуве навчаня`-

всьо то важні знаня`.

хто міх, той ся вчив,

хто ни міх- худив ду школи,

мусіли убрубляти поли,

вдома всім дупумагати-

старі міли вимагати.

Їван Питришин

США, 22.8.2025