13.09.2011 18:55

-

698

4 | 5

 © Оля Стасюк

Незвичайний ранок

Про чарівне, що минуло, але ще прийде

Упаду на замріяні ранки, 

Де співає вітрисько-гімнаст. 

Я відчую зелені світанки, 

Які з хрускотом ллє хлоропласт. 

І в замріяних барвах криниці 

Довго питиму росяні сни, 

Розбуджу золотаві очиці 

У метилових фарбах весни. 

Хай сміється душа веселкова, 

Хай радіє бажання зі сном. 

У волошках прокинеться слово 

Таємничих тонких лізосом. 

І повітря летітиме чисте, 

Зорі будуть, неначе метил. 

Я занурюсь у ранки барвисті, 

І додасться окрилених сил. 

Буде сяяти небо зелене, 

Щоб усе синім літом цвіло. 

Ніжне сонце, мов жовта евглена, 

Аш-два-ошки візьме на крило.