Лісова небезпека

з рубрики / циклу «Літо»

Розлетілися сни. Прокидалися гори.

Аконіт сумував за чаруючим морем.

І отрутою квітнула в сні беладона,

Наперстянка цвіла, височезна і сонна.

Прокидалася арніка, літо збирала,

Конюшину альпійську в листках заховала.

Чемериця отруйна ловила проміння,

Блекота шелестіла гарячим цвітінням.

Чорним оком актея весну підкликала

І болиголову тихенько моргала.

Вовчі ягоди хитро ховалися в листі,

Одягаючи ніжне отруйне намисто.

А згори у Карпатах хто дивиться тихо?

Це вороняче око – їдке чорне лихо.

І розцвіла замріяна біла цикута,

Що Сократа убила й не мала спокути.

І зелена Лобелієва чемериця

Із Червоної книги ховала очиці.

Засміялася напівотруйна маренка,

Чистотіл ховав пуп’янки, наче6 евгленки.

Бузина шепотіла замріяно вітру,

Чорний жостір ховавсь від яскравого світла.

Анемона прекрасна чарувала світанок

І чекала аралія сонячний ранок.

Навіть ніжний барвінок світився токсично,

А бузок ховав очі отруйні незвично.

Й безневинна ромашка сміялася в руті

І не знала, навіщо рослинам отрута.